Я не знаю, чи Моксі сам придумував UX для Сигналу, чи там поруч був якийсь бог дизайну, але це такий трешаковий софт, шо нема сил. У мене там є чат один, і сьогодні в ньому сталася активність, під сотню повідомлень. Я, авжеж, відкриваю десктопну апку, бо який сенс в телефон тупити.

А вона мені й каже людським голосом: тре переприєднатися до телефона! 🙄 А після переприєднання — через считання qr-коду, і якусь вакханалію віконечок на телефоні, які хочуть то пін-код, то фейс-айді, але не встигають нічо і їх перекриває шось наступне — каже “все, є, тіки історії в тебе не буде”.

Неймовірно сек’юрно. Якщо всі повідомлення, які мені приходять, не розшифровувать, а одразу редирект із мережевого трафіка на /dev/null поставити — то буде ще секурніше, ніхто ніколи нічого не дізнається.

Мені авжеж ліньки топтать клаву на телефоні — бо синхронізувати історію схоже що взагалі нема як — і тому я якось в’яло відповів на одне повідомлення і все. Але там була пара повідомлень із цікавими посиланнями. Знаєте як я їх переправив на комп? Скопіював і відправив у Телеграм, у Збережене. 🤦‍♂️

Отак Тікток завойовує світ. Бо автори хороших речей не хочуть їх робити приємними. Здорова їжа не може буть смачною і все таке.

Хоча може буть смачною. Ніхто не заважає Сигналу прислать на телефон повідомлення і сказать “хочеш поділитися історією з новим інстансом?” Або не показать 10 віконечок під час додавання нового інстансу. Але ні, сенс Сигналу не в тому, щоб буть зручним, а в тому, щоби стояти в позі.