Лок-файли (yarn.lock, poetry.lock тощо) виглядають такою зайвою ідеєю, просто не можу змиритися з їх існуванням. Треба оновити пакет, редагую package.json, пишу туди ”@slack/web-api”: “^6.12.1”, відправляю на CI, все здихає. Здихає, авжеж, бо там yarn --frozen-lockfile використовується, тобто типу “не оновлюй локфайл під час CI”. Логічно, логічно.

Не логічно тільки те, що він існує. Чому жаба змогла 20 років назад просто написати версії в pom.xml, а всі інші не змогли і тепер придумують файли з версіями залежностей поруч з файлом з приблизними версіями залежностей? Всі ці системи (жс, пайтон, го як мінімум) з’явилися після Мавена, що їм заважало просто вивчити prior art?

Ладно .deb стрьомний всередині, так він перший був, фактично — і RPM вже значно простіший, об’єктивно: вочевидь люди вчилися одне в одного. А з системами залежностей в програмувані якийсь кошмар. Не знаю, чи новий підхід до пайтона (маю на увазі uv etc) виправить ситуацію, бо вона найгірша з усіх… але не заздрю всім користувачам поцоватих рішень (десятиріччями поцоватих, доречі, ось що вражає).